Тема: Поняття софізму і логічних парадоксів. Мистецтво ведення дискусії.

Ознайомся

Прочитай

Завдання: 

1.Скласти головні правила, що потрібно дотримуватися під час світської і ділової дискусій.

2. Визначити топ 10 заборонених тем дискусій у громадських місцях

(виконання завдань приймається у вигляді презентації на електрону скриньку alenaderevianko.15@gmail.com)

Логіка: софізми і паралогізми, парадокси та антиномії.

Суперечки (які відбуваються у формі доведень і спростувань) посідають істотне місце в житті суспільства й окремих людей

Нерідко суперечки стосуються корінних проблем буття, життєво важливих інтересів людей, а тому й ведуться не завжди мирно, дозволеними засобами, не завжди узгоджуються з вимогами логіки, нормами моралі й навіть права.

У процесі суперечок трапляються численні фактичні й логічні помилки - софізми та паралогізми.

Софізм - логічна помилка, якої свідомо, навмисне припускаються в процесі суперечки.

Паралогізм - логічна помилка, якої несвідомо, ненавмисне припускаються в процесі суперечки.

У паралогізмах трапляються помилки переважно того ж типу, що й у софізмах, у них порушуються ті самі закони і правила логіки. Тому розрізнити їх непросто. Важко здогадатися, наприклад, софізм це чи паралогізм, у ситуації, коли ваш опонент надмірно, як вам здається, уточнює вашу тезу, звинувачує вас у неточному і неясному її формулюванні тощо. За такої ситуації існує можливість, що низька логічна культура опонента не дає йому змоги однозначно зрозуміти чітко сформульовану вами тезу. Проте може статися і так, що ваш опонент просто затягує час, тобто вдається до відомих софістичних засобів.

Звичайно, деякі софізми (і типові софістичні засоби, хитрощі) не спроможна відрізнити від паралогізмів лише людина, яка зовсім не обізнана з історією філософії та логіки. Софізми відзначаються особливою логічною майстерністю ("майстерністю навпаки"), своєрідним професіоналізмом, навіть вишуканістю.

Наскільки непросто буває виявити помилку в софістичному міркуванні, можна пересвідчитися на прикладі софізму - "Рогатий" (див. с 299-300).

Розуміння проблем доведення і спростування було б неправним без з'ясування понять парадоксу і антиномії.

     

Парадокс - певною мірою вмотивоване судження, що суперечить здоровому глузду. В широкому значенні - неочевидне висловлювання, істинність якого встановлюється досить важко, в цьому розумінні парадоксальними прийнято називати будь-які несподівані висловлювання, особливо якщо несподіваність їх смислу виражена в дотепній формі.

У логіці парадоксом називають висловлювання в точному розумінні слова такі, що суперечать логічним законам: недоведеність парадоксів - основна вимога, яка ставиться до логічних і логіко-математичних числень, аксіоматичних наукових теорій.

Деякі парадокси були висловлені ще мислителями Давнього світу. До найвідоміших із них належать "Брехун", "Купа", "Ахіллес і черепаха" тощо. Причини виникнення парадоксів пояснюють по-різному. Радянські філософи основну увагу звертали на наявність у матеріальному світі об'єктивних суперечностей, які відображаються в мисленні, зокрема й у формі парадоксів та антиномій. Логічними причинами парадоксальних думок вважають те, що в теоретичних системах, які містять парадокси, недостатньо з'ясовані деякі фундаментальні поняття.

Антиномія (суперечність закону самому собі) - поєднання обопільних суперечних висловлювань про предмет, які припускають однаково переконливі логічні обґрунтування; неусувна суперечність, що мислиться в ідеї чи законі й виявляється за спроби її доказового формулювання.

Вчення про антиномії було ґрунтовно викладено в Канта, хоча елементи його траплялися вже у вченнях Зенона Елейського, Платона, Арістотеля та ін. Тривалий час антиномічні положення називалися апоріями. Термін "антиномія" був уведений у науковий вжиток німецьким філософом Р. Гокленом (XVI - XVII ст.), котрий відкрив один з різновидів складного скороченого силогізму, де пропущені більші засновки (тому він і називається гокленієвським соритом).

Антиномію часто розглядають як один з різновидів парадоксу